Словарь української мови (1924)/зчіплювати

by Борис Грінченко

◀ зчищати

Словарь української мови Борис Грінченко З зчіплювати

зчіплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зчі́плювати, люю, єш, сов. в. зчепи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Сцѣплять, сцѣпить. 2) — ру́ку з руко́ю. Взяться за руки. Ручку з ручкою зчепивши, йшли із церкви молодії. Мкр. Н. 37.