Словарь української мови (1924)/зілина

by Борис Грінченко

◀ зікратий

Словарь української мови Борис Грінченко З зілина

зілленько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зіли́на, ни, ж. Былинка, травка. Усе проходить, як дим, усе минає, як зілина. МВ. II. 151. В руках у його була якась зілина, що я її не знаю. Ушиц. у. Ум. Зіли́нка, зіли́ночка. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться. МВ. (КС. 1902. X. 150). Повалилась так, як зілиночка підкошена. Г. Барв. 206.