Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каблука

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каблука
Берлін: Українське слово, 1924

Каблу́ка, ки, ж. 1) Кольцо вообще какое бы то ни было. 2) Кольцо, перстень. Вони твої білиї руки поламають, вони твої срібні каблуки поздіймають. Чуб. V. 304. Ум. Каблу́чка.