Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каблук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каблук
Берлін: Українське слово, 1924

Каблу́к, ка́, м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гре́бінь. Шух. I. 228. 3) Лука въ сѣдлѣ. См. Облук. Шух. I. 252.