Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кавкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кавкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́вкати, каю, єш, гл. Кричать по вороньему. Кавкає як ворона, а хитрий як чорт. Ном. № 2978. Аби чим кишку напхати, щоб не кавкала. Ном. № 12171.