Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/казюка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
казюка
Берлін: Українське слово, 1924

Казю́ка, ки, ж. 1) Козявка. Казюка повиїдала хліб у полі. Метелики і казюки усякі дружно пречисту душу з неї випивають. Кул. 2) Змѣя. Ум. Казю́чка.