Словарь української мови (1924)/калавур
| ◀ калаверці | Словарь української мови К калавур |
калавурити ▶ |
|
Калаву́р, ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церкви січової калавури стали. Нп. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.