Словарь української мови (1924)/калавурити
| ◀ калавур | Словарь української мови К калавурити |
калавурний ▶ |
|
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. изъ русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.
| ◀ калавур | Словарь української мови Борис Грінченко К калавурити |
калавурний ▶ |
|
Словарь української мови — К
калавурити
Борис Грінченко
1924
Калаву́рити, рю, риш, гл. Заимств. изъ русск. яз. Караулить. Оце за ним ходимо, калавуримо. ЗОЮР. I. 78.