Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/калавурний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
калавурний
Берлін: Українське слово, 1924

Калаву́рний, а, е. Заимств. изъ русск. яз. Караульный. Біля дьогтярної лавки стоїть з оружжом калавурний. Кв.