Словарь української мови (1924)/каламут

by Борис Грінченко

◀ каламітний

Словарь української мови Борис Грінченко К каламут

каламута ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламут. 2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. См. Каломут.