Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/каламутити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
каламутити
Берлін: Українське слово, 1924

Каламу́тити, му́чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей.