Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/калюхатий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
калюхатий
Берлін: Українське слово, 1924

Калюха́тий, а, е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. Шух. I. 250. Калюха́та пила́. Пила, пластинка которой съ того края, гдѣ зубья, дугообразна. Шух. I. 175.