Словарь української мови (1924)/кандиба
| ◀ кандзюба | Словарь української мови К кандиба |
кандибити ▶ |
|
Канди́ба, би, ж. Плохая лошадь, кляча. Желех. Бачили, яку кандибу Криженко купив у ярмарку? Там же й кандиба! Висока така, що й під повітку не підійде, а сама така, шо так їй кістки й повилазили. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.