Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кантурь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кантурь
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́нтурь, ря, м. = Кантар 2. Безмена ти не положиш у кишеню, а кантурь положив та й ходи. Полт. г. Слов. Д. Эварн.