Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/канючити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
канючити
Берлін: Українське слово, 1924

Каню́чити, чу, чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.