Словарь української мови (1924)/капиця

by Борис Грінченко

◀ капитанський

Словарь української мови Борис Грінченко К капиця

капище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́пиця, ці, ж. 1) = Капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну. 3) мн. Гребень крыши на избѣ. Вх. Зн. 24. 4) Бранное слово.