Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/карабин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карабин
Берлін: Українське слово, 1924

Караби́н, ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Мет. Ум. Караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик. Гол. I. 149.