Словарь української мови (1924)/карабин
Зовнішній вигляд
◀ карабеля | Словарь української мови К карабин |
карабинер ▶ |
|
Караби́н, ну, м. Карабинъ, короткое ружье. Ой той же то козак Зарвай а він бистрого ока: ой як затопив із карабина, вивернув Шамрай бока. Мет. Ум. Караби́нок. В руках карабинок, на плечах кишкетик, на плечах кишкетик, при боку багнетик. Гол. I. 149.