Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/карабін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карабін
Берлін: Українське слово, 1924

Карабі́н, на, м. = Карабин. Стан салдатський, вус козацький, карабін до того. Федьк. Ум. Карабі́нчик. Вже ж мому рідну сину карабінчик дали. Гол. I. 137.