Словарь української мови (1924)/караки
Зовнішній вигляд
◀ каракати | Словарь української мови К караки |
каракуватий ▶ |
|
Кара́ки, ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.