Словарь української мови (1924)/караки
| ◀ каракати | Словарь української мови К караки |
каракуватий ▶ |
|
Кара́ки, ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.
| ◀ каракати | Словарь української мови Борис Грінченко К караки |
каракуватий ▶ |
|
Словарь української мови — К
караки
Борис Грінченко
1924
Кара́ки, ків, мн. Мѣсто, гдѣ стволъ дерева раздѣляется на двое. Як насіла у літі сарана, то де гілля, або караки, то геть усе поламала.