Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/карита

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
карита
Берлін: Українське слово, 1924

Кари́та, ти, ж. = Карета. Вийшов він із карити. О. 1862. II. 59.