Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/картатий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
картатий
Берлін: Українське слово, 1924

Карта́тий, а, е. Клѣтчатый. Картату плахту червоною окравкою підперезала. ЗОЮР. II. 290. А де твої, дочко, картатиї плахти? Чуб. V. 582.