Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кахикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кахикати
Берлін: Українське слово, 1924

Кахи́кати, ка́ю, єш, с. в. кахи́кнути, кну, неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.