Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кахкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кахкати
Берлін: Українське слово, 1924

Ка́хкати, каю, єш, с. в. ка́хнути, хну, неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Мнж. 56. Кахнула утка — на морі чутка. Ном. № 290.