Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/квилина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
квилина
Берлін: Українське слово, 1924

Квили́на, ни, ж. Плачъ, стенаніе. Ненько моя, ненько, мала-сь мя єдину, — дала-сь мене, ненько, навіки в квилину. Гол. III. 319.