Словарь української мови (1924)/квітчастий

by Борис Грінченко

◀ квітчання

Словарь української мови Борис Грінченко К квітчастий

квітчати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Квітча́стий, а, е. 1) Цвѣтистый, усѣянный цвѣтами. Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая квітчастим злаком! Шевч. 628. Ми знайдемо, мій голубе, зелені діброви і долини квітчастії. О. 1861. II. 49. 2) Разноцвѣтный, цвѣтной (о матеріяхъ). Квітчастий пояс. Чигир. у. В'ються по вітру стрічки дівочі різноцвітні, квітчасті. МВ. I. 93.