Словарь української мови (1924)/квітчати

by Борис Грінченко

◀ квітчастий

Словарь української мови Борис Грінченко К квітчати

квітчатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Квітча́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квітчать. Котл.