Словарь української мови (1924)/кидальник
| ◀ кигичка | Словарь української мови К кидальник |
кидати ▶ |
|
Ки́дальник, ка, м. Рабочій, подающій снопы или сѣно при укладкѣ его. Мій синочку, мій голубчику! Мій молотнику, мій косарику і мій копілнику, і мій кидальнику! Мил. 215.