Словарь української мови (1924)/кирпа

by Борис Грінченко

◀ кироман

Словарь української мови Борис Грінченко К кирпа

кирпатий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ки́рпа, пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. Ки́рпу гну́ти. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. I. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. НП. 353. 2) = Кирпатий. Ум. Ки́рпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143).