Словарь української мови (1924)/китвиця
Зовнішній вигляд
◀ китайчастий | Словарь української мови К китвиця |
китель ▶ |
|
Китви́ця, ці, ж. Деревянный цилиндръ, подкладываемый подъ рычагъ, которымъ поднимаютъ мельничный жерновъ для ковки послѣдняго. Мык. 481. См. Кітвиця.