Словарь української мови (1924)/клекіт

by Борис Грінченко

◀ клекацка

Словарь української мови Борис Грінченко К клекіт

клекотати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кле́кіт, коту, м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю — клекіт, і собі зайшов — коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла.