Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клекотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клекотати
Берлін: Українське слово, 1924

Клекота́ти, кочу́, чеш, гл. Кричать (объ орлахъ). Не орли чорнокрильці клекочуть і під небесами літають. Мет.