Словарь української мови (1924)/клиння
| ◀ клинець | Словарь української мови К клиння |
клинок ▶ |
|
Кли́ння, ня, с. соб. отъ клин. Рубай, сину, яворину, — добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (Въ сорочці) з боків вшито клинє. Шух. I. 153. Вас. 155.