Словарь української мови (1924)/клинок
Зовнішній вигляд
◀ клиння | Словарь української мови К клинок |
клинтух ▶ |
|
Клино́к, нка́, ж. Ум. отъ клин. = Клинець 1, 3, Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп, 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310.