Словарь української мови (1924)/клопота

by Борис Грінченко

◀ клопітно

Словарь української мови Борис Грінченко К клопота

клопотати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клопота́, ти́, ж. = Клопіт. Гроші невеликі, але клопота. Камен. у. Ум. Клопото́чка. Та троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку. Чуб. V. 786.