Словарь української мови (1924)/кльока
| ◀ кльок | Словарь української мови К кльока |
кльокати ▶ |
|
Кльо́ка, ки, ж. = Квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає кльокою, яка кльоче. Шух. I. 238.
| ◀ кльок | Словарь української мови Борис Грінченко К кльока |
кльокати ▶ |
|
Словарь української мови — К
кльока
Борис Грінченко
1924
Кльо́ка, ки, ж. = Квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає кльокою, яка кльоче. Шух. I. 238.