Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клювати
Берлін: Українське слово, 1924

Клюва́ти, клюю́, єш, одн. в. клю́нути, ну, неш, гл. 1) Клевать, клюнуть. Їдять шляхту, клюють очі. Шевч. 174. Списав спину, що й курці нігде клюнути. Ном. № 4016. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюють. Ном. № 8233.