Словарь української мови (1924)/клюга
| ◀ клювати | Словарь української мови К клюга |
клюй-дерево ▶ |
|
Клюга́, ги́, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані… — І в мене клюга за халявою… — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще… Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги списовії.