Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клюк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клюк
Берлін: Українське слово, 1924

I. Клюк! меж. 1) Выражаетъ клеваніе. Мнж. 4. 2) = Цюк. Сокиркою все клюк та клюк. Грин. I. 225.

II. Клюк, ка, м. Родъ деревяннаго крюка, колышекъ или деревянный гвоздь, загибающійся подъ прямымъ угломъ; употребляется при постройкахъ для прикрѣпленія жердей, на него запираются ворота и пр. Шух. I. 91, 87.