Словарь української мови (1924)/клюка

by Борис Грінченко

◀ клюк

Словарь української мови Борис Грінченко К клюка

клюкати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клю́ка, ки, ж. 1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) Клюки́ роби́ти = ключкува́ти. Вх. Уг. 245.