Словарь української мови (1924)/клюкати

by Борис Грінченко

◀ клюка

Словарь української мови Борис Грінченко К клюкати

клюква ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Клю́кати, каю, єш, гл. 1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4. 2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233. 3) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добре. К. ЧР.