Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ключина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ключина
Берлін: Українське слово, 1924

Ключи́на, ни, ж. 1) Жердь. У нас так гарно колиску вішають: парубки ключин чотирі вирубають, ужівками зв'яжуть та батогів два, та на батоги прив'яжуть дошку та й гойдаються. Г. Барв. 64. 2) Жердь, которой прикрѣпляется солома на крышѣ. Ой загув, загув сизий голубочок, сидя на ключині. Мет. 24.