Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кляк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кляк
Берлін: Українське слово, 1924

Кляк, ка, м. 1) Заломъ на деревѣ, камышѣ, стебляхъ хлѣба, дѣлаемый обыкновенно съ цѣлью обозначить нужное; зарубка на деревѣ съ той-же цѣлью. 2) Межевой знакъ, состоящій въ обозначенномъ чѣмъ-либо (обыкновенно — зарубами, а иногда просто заломомъ) деревѣ или граничномъ столбѣ. К. ЧР. 424. Оборе плугом, обнесе копцями, ровом обкопає, або огряничить кляками (землю). К. ЧР. 199. 3) Во внѣшнемъ колесѣ водяной мельницы каждый изъ двухъ деревянныхъ круговъ, ограничивающихъ колесо и связывающихъ лопа́тки. Черниг. у. 4) Ледяная сосулька. 5) Родъ дѣтской игры. Ив. 22.