Словарь української мови (1924)/клякати

by Борис Грінченко

◀ кляк

Словарь української мови Борис Грінченко К клякати

кляковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кляка́ти, ка́ю, єш, с. в. кля́кнути, кну, неш, гл. Становиться, стать на колѣни. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. Гол. I. 237. Клякни, клякни, жено моя, буде стята гловка твоя. Гол. I. 172.