Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/клятьба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
клятьба
Берлін: Українське слово, 1924

Клятьба́, би́, ж. 1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. I. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у.