Словарь української мови (1924)/кляч
| ◀ клятьба | Словарь української мови К кляч |
клячати ▶ |
|
Кляч, ча́, м. Каждая изъ двухъ палокъ на концахъ рыболовной сѣти (го́нишної сі́тки), невода; къ клячу́ привязанъ канатъ, за который вытягивается сѣть. Браун. 12. Біля кляча на сподах камінь, щоб сторч кляч ішов. Азовск. побережье.