Словарь української мови (1924)/коба

by Борис Грінченко

◀ коб

Словарь української мови Борис Грінченко К коба

кобеля ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́ба, би, ж. 1) Капюшонъ въ верхней одеждѣ (в опанчі́, кобеняку́). Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Здорові! привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку. Мир. Пов. I. 115. 2) Рыба: Golio fluviatilis. Вх. Лем. 425.