Словарь української мови (1924)/кобеля

by Борис Грінченко

◀ коба

Словарь української мови Борис Грінченко К кобеля

кобенити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кобе́ля, лі, ж. 1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол. 2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30. 3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.