Словарь української мови (1924)/кобилка
| ◀ кобилиця | Словарь української мови К кобилка |
кобильоха ▶ |
|
Коби́лка, ки, ж. 1) Ум. отъ коби́ла. Тарадайка торкоче, кобилка бігти не хоче. Ном. № 11439. 2) У гребенщиковъ: инструментъ для нарѣзки зубьевъ гребня. Вас. 164. 3) Ручка весла (гребки), перпендикулярная къ ло́паті (на днѣпровскихъ лодкахъ, дубахъ). Мнж. 179. 4) Часть лу́ка, употребляемаго шерстобитами. См. Лук. Черниг. у. 5) Подставка для струнъ у скрипки, бандуры. КС. 1882. VIII. 282. 6) Грудная кость у птицъ (cicada). 7) Палка, употребляемая въ дѣтскихъ играхъ дідо́к і ма́тка. Ив. 25, 29. 8) Часть начи́ння. См. Начиння 3. Шух. I. 256. МУЕ. III. 18. 9) Насѣк. Aphrophora. Вх. Пч. I. 5.