Словарь української мови (1924)/ковбур
| ◀ ковбота | Словарь української мови К ковбур |
ковбчик ▶ |
|
Ковбу́р, ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковбаня. Желех.
| ◀ ковбота | Словарь української мови Борис Грінченко К ковбур |
ковбчик ▶ |
|
Словарь української мови — К
ковбур
Борис Грінченко
1924
Ковбу́р, ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. I. 316. 2) = Ковбаня. Желех.