Словарь української мови (1924)/ковер

by Борис Грінченко

◀ ковдра

Словарь української мови Борис Грінченко К ковер

коверза ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кове́р, вра́, м. 1) Коверъ. Вас. 171. Од свата до свата доріжка услата шитими коврами. МУЕ. III. 102. 2) Одѣяло. Мил. 162. Ум. Кове́рець. На віз посадила та коверцем заслала. МУЕ. III. 159. Ночувала, моя матінко, під коверцем. Мил. 162.